Сiнгапурcький

Сінгапурський кіт - це природна порода з Південно-Східної Азії, де в більшості місцевих котів шерстяний покрив за забарвленням нагадує хутро абісинських, хоча самі коти дрібніші й відрізняються від них за характером. Зазвичай живучи на волі притулку, знаходячи притулок в системі каналізаційних колодязів Сінгапуру, ці коти були приручені заїжджими іноземцями. Після чого для цієї породи був установлений виставочний стандарт як на самому острові, так й у США. Уперше показані на американській виставці в 1977 році, вони, будучи новою породою, усе ще залишаються вкрай рідкісними.
Коти чуйні до пещення, спокійні, вони люблять людей і навіть можуть залишатися з дітьми
У себе на батьківщині сінгапурський кіт відомий як "каналізаційний кіт". Більша частина жителів Сінгапуру з підозрою ставиться до цих тварин, через що місцеві коти змушені самі піклуватися про свою їжу, відрізняються потайливою, замкнутою вдачею. Однак проживаючі в місті іноземці подружилися з деякими з них, і ті згодом стали більш довірливими й чуйними.



Кілька таких котів були завезені в США й послужили основою для виведення нової породи. Завдяки людській участі сінгапурський кіт зробився дружелюбним і ласкавим, хоча й зберіг властиві йому риси тихоні й скромника. Звичайно він дрібніший за інших домашніх котів, що, імовірно, пов'язано з історією його походження.
У Сінгапурі місцеві коти бувають самих різних забарвлень, але в США були вивезені особини з підшерстям кольору слонової кістки і золотавими очима. Нині порода набула більшої популярності; сингапурських котів тримають як домашніх вихованців, так і для розведення.
Сінгапурські коти мають потребу в мінімальному догляді: звичайне щоденне розчісування й час від часу огляд вух і очей.



Як і коти багатьох інших природних порід, сінгапурські стають прекрасними й турботливими матерями. Звичайно в приплоді лише 3 кошеняти. На відміну від більшості короткошерстих кішок, котрі як правило дуже рано дозрівають, сінгапурські коти й кішки починають спаровуватися лише у віці 15-18 місяців.
Сінгапурські кошенята розвиваються повільно й часто не вилазять із коробки-гнізда аж до 5 - тижневого віку.