Корат

Одна із найстародавніх на земній кулі порід кішок; у себе на батьківщині, у Таїланді, іменується си-сават, священна кішка приносящая щастя. У письмових джерелах, що дійшли до нас, згадується вже з XІ століття, як королівська кішка правителів Сіамської імперії (територія нинішнього Таїланду).
Тайці дотепер вірять у те, що корат приносить щастя в їхній будинок. У США коратські коти потрапили в 1960 році (швидше за все незаконним шляхом, тому що в себе на батьківщині, офіційно, вони не продавалися ні за які гроші) у Великобританію - в 1972 році, і з тих пор порода популярна по обидві сторони Атлантики. Особливе ставдення до котів протягом декількох сторіч сприяло тому, що порода збереглася в незмінному вигляді до наших днів.



Корат - кіт середньої величини, тіло гнучке й струнке; з добре розвинутою мускулатурою. У нього довга шия й широкі груди, ледь вигнута спина. Ноги стрункі, передні небагато коротші задніх. Хвіст середньої довжини, товстий у основі й звужується до закругленого кінчика. Морда має форму сердечка, очі круглі, блискучі, немов чайні блюдця - фізіономія від цього - замилована. Ніс короткий, з помітною западиною на переніссі. Колір очей зелений, у кошенят можливі очі бурштинового кольору. Шерсть гладка й припасована до тіла, уздовж хребта може стовбурчитися.
Забарвлення тільки голубе, можливе серебристо-голубе. Чим інтенсивніше виражений сріблистий відтінок шерсті, тим вище цінується кішка. Немов плюш, таке забарвлення приємно радує око.
Корат спокійний і ласкавий кіт. Королівські почесті, тиша й прохолода вікових храмів, народне обожнювання перетворилийого в дуже вразливу особу, що не любить різких шурхотів і звуків. Будучи дуже прихилистою до людей, вона має потребу у відповідній увазі господаря.