Бурманський (бурма)

снує безліч легенд про походження бурманских котів. Так само, як бірманські й сіамські, вони, мабуть, були храмовими тваринами, і, за переказами, кожен чернець повинен був задовольняти потреби свого кота й потурати його примхам. Імовірно, бурма була традиційно домашньою кішкою, що жила в багатих родинах Бангкока (у тому числі в королівській родині) набагато раніше сіамів. У древній "Книзі віршів про котів " були описані й оспівані коти, схожі на бурм, там їх називають Супалак або Тонг Денг. У Бангкозькому музеї зберігається близько 20 різних творів із зображеннями котів, датованих XІV-XVІІІ століттями, причому по зовнішньому вигляду тварини схожі на бурм.
Всі забарвлення бурманських котів - термозалежні, тобто при зниженні температури навколишнього середовища темніє шерсть на мордочці, кінчиках лап, на хвості й спині. Новачками в середовищі бурманських котів є чисто білі бурми, яких розводять в Австралії. Це забарвлення поки не визнане ні в Європі, ні в Америці.
Для генетиків бурма також цікава в розведенні. Бурманські коти використовуються для одержання гібридних порід: тонкінези - гібрид бурми й сіаму, бомбеї - гібрид бурми й чорної американської короткошерстої, бурміли - гібрид бурми й перської шиншилли. Цікаво, що всі тварини гібридних порід зберігають характер бурманських котів.



Прекрасно себе почувають у компанії людей і відмінно уживаются в будинку з іншими кішками й собаками. Характерною рисою бурм є їхня потреба виливати свою любов на навколишніх. Незважаючи на вдавану незграбність і вагу, коти прекрасно стрибають. Граюча бурма нагадує одночасно й клоуна, і акробата. Цілеспрямований погляд, точність у рухах, розпушений, як в "білки", хвіст і зовсім непередбачені стрибки й кульбіти. Але при цьому бурми дуже акуратні, вони не порушать порядку у вашому будинку, вони не верхолази і їх мало займають ваші штори, меблі й шпалери. Але кіт буде дуже вдячний, якщо турботливий господар поставить йому в куточку стовпчик для точіння пазурів. Досить декількох уроків - і ваш вихованець буде знати, де можна всмак потягнутися й поточити свої кігтики. Деякі бурми із задоволенням виконують окремі команди: на замовлення приносять мишей, піднімаються на задні лапки, випрошуючи ласощі, за це їх часто називають "кото-собаками". Кішки зовсім не бояться транспорту й із захватом, без остраху подорожують із господарем, добре переносять автомобіль. Однак власникові тут треба бути максимально уважним.




Природна цікавість і відсутність остраху перед навколишнім світом може довести вашоо улюбленця до лиха. Крім того, бурми - прекрасні мисливці й, якщо є можливість вільного вигулу, можуть "радувати" господаря своїми трофеями: пацюками, мишами, птахами й навіть ящірками. Ще однією характерною рисою бурманських котів є їхній відмінний апетит. Вони з однаковим задоволенням їдять сире й варене м'ясо, котячі консерви, варену рибу, ласують і вареними овочами, і шматочком чорного хліба.
Хто ж такі сучасні бурми? Це компактні тварини досить витонченої статури, з добре розвинутою мускулатурою й дивною для свого розміру вагою. Американці називають їх "цеглиною, обгорненою в шовк". Однак на тварині не повиннео бути ні краплі жиру. Довга шия, округлі груди, короткуваті передні ноги повинні створювати видимість компактної тварини. Голова повинна бути закруглена, із середніми, ледве нахиленими вперед вухами й широко розставленими вилицями, з яскраво вираженою виїмкою в основі носа й великими, розташованими далеко один від одного бурштиновими очами. При цьому верхня лінія ока на східний манер переходить до носа, а нижня має закруглену форму. Хвіст середньої довжини, не товстий біля основи, тільки ледь звужений до закругленого кінчика. Шерсть бурманських котів ніжна, коротка, припасована до тіла, майже без підшерстя. Він практично не має потреби у догляді з боку господара. Однак у період линьки добре зібрати мертві волоски фланелевою рукавичкою, змоченою водою або оцтом, або спеціальною щіткою.