Російський голубий

Коти цієї породи відрізняються дуже приємною вдачею, лагідні й сором'язливі. у той же час ласкаві й товариські. Вони легко пристосовуються до життя в міській квартирі.
Найхарактерніша риса російського голубого кота - його тиха, лагідна вдача. Він сором'язливий і спокійний, стає ласкавим, дружелюбним компаньйоном. Дуже прив'язується до власника, хоче догодити йому й, схоже, з легкістю переносить життя в міській квартирі, хоча й віддає перевагу життю на волі. Його блакитна плюшева шерсть відрізняється від шерсті котів інших порід і нагадує по фактурі хутро котика. Кінці остьового волосся сріблистого кольору, що надає шерсті сріблистого відтінку і додає зачарування милому слухняному котику.



За чутками, перші коти цієї породи були завезені в Англію з Архангельська британськими моряками, що побували в цьому російському порту. До 1900 року їх називали й архангельськими блакитними, і мальтійськими, і іспанськими, так що питання про те, хто ж вони насправді , залишається досить спірним. Однак та обставина, що подібних котів багато в Скандинавії, свідчить на користь їхнього російського походження. Наприкінці минулого сторіччя їх виставляли у Великобританії, але через недолік партнерів для в'язання їх схрещували із британськими блакитними або із сіамськими із блакитними мітками. Це ледь не знищило породу, привівши до небажаних результатів, зокрема до втрати характерних властивостей шерсті. Після другої світової війни британські селекціонери приклали всі зусилля, щоб відновити породу, і тепер одержують набагато більш якісні екземпляри.
За російськими блакитними котами легко доглядати: у них дуже коротке м'якеньке хутро. Його потрібно лише зрідка розчісувати щіткою й частим гребінцем і пригладжувати шматочком замші або рукою.
У російських блакитних котів звичайно буває один або два приплоди в рік, у середньому по 4-5 кошенят у кожному. На жаль, дуже складно вивести кота, у якому сполучалися б властивості гарного типу й гарної шерсті.
Російські блакитні кошенята відрізняються пухнатим хутром, на якому іноді бувають помітні смуги візерунка таббі, що зникають у міру відростання дорослого шерстяного покриву.